Чи можуть відмовити у прийомі на роботу її шукачу, направленому до роботодавця центром зайнятості?

Відповідь: Так.

До основних завдань державної служби зайнятості належить сприяння громадянам у підборі підходящої роботи і надання роботодавцям послуг з добору працівників. Таким чином, центри зайнятості виконують функцію державного посередника на ринку праці.

Рішення щодо прийому на роботу її шукача, навіть і направленого центром зайнятості, приймається роботодавцем. Роботодавець може проводити співбесіди з кандидатами на працевлаштування з метою визначення відповідності їх професійних знань, вмінь та навичок встановленим вимогам. Як висновок такої співбесіди, – роботодавець може прийняти рішення про прийом особи на роботу, а може і відмовити.

Законодавство, надаючи роботодавцю право на прийняття остаточного рішення щодо прийому на роботу особи, одночасно і захищає шукача роботи від неправомірної відмови у прийомі на роботу.

Зокрема, така заборона передбачена Кодексом законів про працю України: забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу з мотивів, пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років. Якщо, все ж таки, така відмова відбувається, то роботодавець зобов’язаний повідомити про причину відмови у письмовій формі. Жінка може оскаржити відмову у судовому порядку.

Роботодавцям забороняється вимагати від осіб, які шукають роботу, подання відомостей про особисте життя. У оголошеннях про вакансії, що, зокрема, друкуються у пресі чи розміщуються на сайтах, роботодавцям забороняється зазначати обмеження щодо віку кандидатів, пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам.

Маючи право на самостійний вибір претендента на роботу, роботодавці мають і обов’язок дотримуватись квоти працевлаштування громадян окремих категорій.

Рекомендуємо керівникам підприємств, установ та організацій уважно ставитись до вирішення питань працевлаштування шукачів роботи і не допускати безпідставних відмов.

 

Передпенсійний вік: яка тривалість призначеної допомоги по безробіттю особі за 2 роки до виходу на пенсію?

Чинними нормами Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не визначено єдиного віку для призначення пенсії для різних категорій громадян. Однією з умов призначення пенсії за віком є наявність необхідного страхового стажу. В залежності від такого стажу пенсія за віком може бути призначена в 60, 63 або 65 років. До осіб передпенсійного віку належать особи за 2 роки до досягнення пенсійного віку.

Частиною 4 статті 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що для осіб передпенсійного віку тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів (загальна тривалість виплати для інших громадян не може перевищувати 360 днів).

Враховуючи вищезазначене, момент настання передпенсійного віку у кожного безробітного визначається індивідуально. За рекомендаціями Міністерства соціальної політики України визначення пенсійного віку в державній службі зайнятості потребує підтвердження відповідними відомостями Пенсійного фонду України. Від інформації про вік набуття права на пенсію залежить тривалість призначеного матеріального забезпечення з безробіття.