Формула рахунку у платіжці за тепло = вартість 1 Гкал * обсяг спожитої енергії
Вартість одиниці тепла – 1 гігакалорії – розраховується комунальними та комерційними компаніями – постачальниками тепла та гарячої води на основі розрахунків, погоджених з органами місцевого самоврядування та після цього затверджується НКРЕКП.
Ціна на тепло складається з вартості палива та електроенергії, ремонту обладнання та мереж, зарплати персоналу, витрат на інвестиційні програми, втрати, поточні видатки та ін. Якщо котельня модернізована та рівень втрат у мережах мінімальний, то, відповідно, і вартість 1 Гкал нижча.
Розмір платіжки за тепло визначає не стільки ціна гігакалорії, скільки обсяг споживання.
Обсяг спожитого тепла надавачі послуг – теплопостачальні підприємства – нараховують двома способами:
• За приладом обліку (будинковий або індивідуальний)
• За нормою із врахуванням фактичної температури та тривалості періоду опалювального сезону.
Якщо в будинку відсутні прилади обліку, то послуги мешканці сплачують за опалення згідно із затвердженими нормами. Розрахунок таких нормативів формується на базі усередненого споживання у місті і не враховує стану будинків та енергоощадної поведінки їх мешканців.
Діряві вікна, незакриті двері чи незасклені вікна під’їздів, надмірні батареї в коридорах значно впливають на споживання. Утеплені і неутеплені будинки будуть забезпечувати той самий комфорт за дуже різного споживання теплової енергії. Тому платіжки за опалення однакових за площею квартир в різних будинках та ще й з лічильником, і без нього, у одному місті можуть відрізнятися в рази.
Якщо є хоча б загальнобудинковий лічильник, то платіжка за тепло формується виходячи з показників реального споживання тепла пропорційно площі квартири. Відповідно чим краще утеплений будинок, якщо в ньому працює індивідуальний тепловий пункт, є прилади обліку і регулювання, тим менше він споживає енергії і менші рахунки за опалення отримують мешканці. Економія на оплаті за опалення може становити до 80%.
Джерело: Роз'яснення по субсидіям